Умань, парк Софіївка – історія, легенди, фото
Парк "Софіївка" знаходиться в місті Умань Черкаської області. Дендропарк в Умані стоїть в одному ряду з такими шедеврами паркобудування Європи, як сад Бальбі у Флоренції, парк Сан-Сусі у Потсдамі та палацовий парк у Версалі. Софіївка є втіленням ілюстрацій з поем Гомера "Ілліада" та "Одіссея". У парку кожна композиція чи мала архітектурна форма містить у собі певний задум, висловлює ідею міфу чи якоїсь іншої події.
Історія парку Софіївка
Умань – одне з невеликих старовинних міст України. Починаючи зі свого заснування і до сьогодні, Умань переходила від держави до держави, змінюючи господарів і чекаючи на того, хто зробить місто легендою, створивши райський куточок на землі. У XVIII ст. Умань почала належати графам Потоцьким. Станіслав Щенсний Потоцький створив у місті величезний парк, подарований коханій жінці та названий її ім'ям "Софіївка". 150 гектарів – такому розмаху позаздрить навіть Версаль. «Зелена перлина Європи», «восьме диво світу», «сад-поема» - так називають ще парк "Софіївка" м. Умань. Весь парк "Софіївка" – це найкращий приклад ландшафтного дизайну. Скрізь, куди ви не подивіться, акуратні гірки, алейки, струмки, що дзвінять, гроти і альтанки. Та й над самим парком "Софіївка" шефствують майбутні випускники місцевого вузу, фахівці з ланшафтного дизайну та паркового господарства.
Будівництво дендропарку "Софіївка" тривало не один рік. Вперше з легкої руки Софії та Станіслава з'явилися на українських землях пірамідальні тополі та каштани. Граф через рукотворну красу обрамлених смарагдовим одягом озер, гротів, фонтанів і альтанок прагнув передати коханій безмежність почуттів, що переповнювали його душу. Все в парку "Софіївка" нагадує Грецію – батьківщину обраниці графа: Критський лабіринт, Грот Каліпсо, статуї давньогрецьких богів, підземна річка, що веде в похмуре царство Аїда. Тут насипано штучний острів Любові з Рожевим павільйоном, можна помилуватися Амстердамським шлюзом і здійснити подорож в абсолютній темряві (тунель освітлюється тільки через невеликі люки) на величезному човні підземною річкою Стікс, що веде до Мертвого озера. Часто Софія каталася річкою на човні, рухаючись тільки у зворотному напрямку. Вона любила життя, а те любило її. Але смерть не забула про неї, забравши трьох її дітей. На згадку про них у парку "Софіївка" з'явився найкрасивіший і найсумніший водоспад: "Три сльози".
Невід'ємним елементом композиції парку "Софіївка" в Умані є павільйон Флори (у давньогрецькій міфології Флора – богиня весни та квітів), спорудження якого тривало чотири роки з 1842 по 1846. У просвітах між колонами відкривається Тераса муз, Бельведер, обеліск "Орел", фонтан "Змія". Змія «викидає» з бронзової пащі величезний струмінь води, яка, піднімаючись високо вгору, розбивається на міріади алмазних бризок дзеркальну поверхню. Цей фонтан був споруджений ще за самого графа. Цікаво, що видно з будь-якого місця центральної частини парку. Особливо гарний павільйон у місячну ніч, коли він відбивається у водах Нижнього ставка, і, здається, що пливе кудись вдалину.
У підніжжя крутого схилу Тераси муз і Великого каскаду лежить джерело Гіппокрени, друга назва – "Вужі" (колись вазу підтримувала колона з головами вужів). За давньогрецькими міфами, виникло джерело від удару копитом Пегаса по скелі і знаходиться в Беотії, на вершині Гелікона. Вода до нього підведена з грота Діани. Від гроту недалеко і до гарного залізного містка. Він приведе до Площі зборів, розміщеної на півострові. Вона є головним центром планування парку "Софіївка" м. Умань. У центрі площі споруджено басейн "Рибки" з гранітною вазою. На південній її стороні височить зроблена з мармуру статуя Париса, встановлена в 1800 році. Грот Страху та сумнівів, являє собою величезну гранітну брилу. Ще мить і, здається, вона звалиться. Але варто вона два століття, продовжуючи викликати у відвідувачів парку "Софіївка" почуття страху та сумнівів.
Одне з найкрасивіших видовищ у дендропарку "Софіївка" в Умані - це падіння з 14-ти метрової висоти води з Великого водоспаду. Верхня частина – це майстерне спорудження, створене у тому, щоб підняти точку водоспаду. Тисячі найдрібніших бризок виникають в одну мить, розбиваючись об воду і переливаючись на сонці всіма кольорами веселки.
Біля гроту Венери, на східній стороні Єлисейських Полів, розташований фазанник – один із найкращих павільйонів у парку "Софіївка". За переказами, у ньому водилися фазани. Іось Верхній чи Великий ставок, який називають ще Солодким морем. На ньому насипаний штучний "Острів кохання" або острів Цирцеї, береги якого облицьовані гранітом.
Автором проекту "Софіївки", топографічного та архітектурного, а також керівником усіх робіт будівництва був талановитий польський артилерійський офіцер капітан Л. Метцель.
Парк "Софіївка" у м. Умань мав стати не лише найкрасивішим, але й та найбільшим у Європі. Жодних планів, креслень та розрахунків щодо будівництва "Софіївки" не збереглося. Нерідко стверджують, що ніби їх у Метцеля не було і навіть кріпаки під час будівництва самі планували пейзажі на свій смак, тобто, були будівельниками парку. Все це вигадки. Якби це було так, то такого шедевра не було б. Лише будівництво водної системи, дуже важливої складової частини парку, вимагало глибоко продуманого плану. Слід розробити чіткий графік робіт для заготівлі гранітних брил для гротів, постаментів, плит, планування рельєфу з використанням землі, вийнятої під час будівництва Верхнього та Нижнього ставків, а також розрахувати оптимальну кількість пішої та кінної робочої сили. Л. Метцель повідомив, що у середньому на будівництві працювало по 800 осіб. Не відповідають дійсності твердження багатьох із тих, хто писав про "Софіївку", що на її будівництві застосовувалася безкоштовна праця кріпаків. Насправді зайняті на будівництві селяни отримували оплату. Одночасно з будівельними роботами у парку "Софіївка" велися численні посадки місцевих видів дерев на навколишніх пагорбах, а в окремих місцях та рідкісних екзотичних рослин. 27 листопада 1799р. Л. Метцель попросив С. Щ. Потоцького доставити з Тульчина багато ліціуму (дерези), якої майже немає в "Софіївці", бо ці кущі необхідно було посадити біля дамби Верхнього ставка та в інших місцях, а також привезти з Дашівського саду вавилонські верби для посадки на березі острова Анти-Цирцея. Він повідомив графу, що навесні 1799 р. було закінчено висаджування місцевих дерев. Висаджування ж екзотичних рослин тривало. Як зазначив С.Трембецький, тут поряд з відомими всіма деревами є гості з інших країн. Їх привезли за великі гроші через Одесу з Азії, Італії, Криму та висаджували головним чином у Темпейській долині, на Єлисейських полях та біля гроту Фетіди. У той самий час у "Софіївці" було посаджено велику кількість італійських пірамідальних тополь, завезених з Тульчина і поширених звідси по всій Україні (Themery, 1846).
За наказом Потоцького в Умані в парку "Софіївка", в гроті, прозваному гротом щастя, висічені слова:
"Забудь тут пам’ять про нещастя і прийми щастя віще, якщо ж ти щасливий, так будь ще щасливішим."